1. Словник української мови у 20 томах

мюзикл

МЮ́ЗИКЛ, у, ч.

1. Жанр музично-драматичного мистецтва, перев. комедійного характеру, що використовує різноманітні елементи естрадної та побутової музики, хореографії, оперети, опери.

П'єсу англійського драматурга Роберта Шерідана “Дуенья” Київський молодий театр втілить у жанрі нетипового для цього театру мюзиклу (з газ.);

// Твір цього жанру.

У театрі ми ставимо не тільки оперні і балетні постановки, а показуємо мюзикли, драматичні вистави для дорослих і дітей (з газ.).

2. Жанр кіномистецтва, у якому драматичний сюжет складається з діалогів, музики, співів.

Власне, “Танцівниця у темряві” і проходить за жанром мюзиклу. Рішення знімати музичну картину здивувало і заінтригувало багатьох (з газ.);

// Фільм цього жанру.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мюзикл — мю́зикл іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. мюзикл — (від англ. musical — музичний спектакль) музично-сценічний (або кіно-) твір, у контексті якого використовуються засоби драми, естрадної та побутової музики, хореографічного та оперного мистецтва Словник іншомовних соціокультурних термінів
  3. мюзикл — -у, ч. Музично-сценічний твір, перев. комедійного характеру, який використовує різноманітні жанри і виразні засоби сучасної естрадної та побутової музики, хореографії, оперети, опери. || Кінофільм у жанрі такого твору. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. мюзикл — (від англ. musical play — музичний спектакль) — музично- сценічна вистава, де використані різноманітні жанри та виражальні засоби естрадної та побутової музики, хореографічного, драматичного і оперного мистецтва. Словник-довідник музичних термінів
  5. мюзикл — мю́зикл (від англ. musical – музичний) музичний сценічний твір, переважно комедійного характеру. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. мюзикл — Музично-драмачна вистава, яка часто носить комедійний характер, виникла в США в ХХ ст., подібна до європ. оперети; переважно у 2 актах, складається із мовних, співаних сольних (т.зв. songi), танцювальних та ансамблевих партій; часто використовує сучасні теми; також музична кінокомедія. Універсальний словник-енциклопедія
  7. мюзикл — МЮ́ЗИКЛ, у, ч. Музично-сценічний твір, перев. комедійного характеру, який використовує різноманітні жанри і виразні засоби сучасної естрадної та побутової музики, хореографії, оперети, опери. Мюзикл для дітей — взагалі перша спроба [київського] театру оперети (Веч. Київ, 15.1 1972, 4). Словник української мови в 11 томах