1. Словник української мови у 20 томах

міліцейський

МІЛІЦЕ́ЙСЬКИЙ, а, е.

1. Стос. до міліції.

У правлінні мене дожидали інструктор, міліцейський сержант і Микита Петрович (І. Муратов);

Заїзди міліцейські повідомляли, що Косинський іде вже з Білої Церкви просто на Волинь (Іван Ле).

2. Стос. до міліціонера, міліціонерів, належний їм.

Прокопчук носив міліцейську шинелю (Григорій Тютюнник);

Раптом машину на величезній швидкості перегнали два міліцейські мотоцикли (М. Зарудний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. міліцейський — міліце́йський прикметник Орфографічний словник української мови
  2. міліцейський — [м'іл'іцейс'кией] м. (на) -кому/ -к'ім, мн. -к'і Орфоепічний словник української мови
  3. міліцейський — -а, -е. Прикм. до міліція. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. міліцейський — МІЛІЦЕ́ЙСЬКИЙ, а, е. Прикм. до мілі́ція. У правлінні мене дожидали інструктор, міліцейський сержант і Микита Петрович (Мур., Бук. повість, 1959, 215); Заїзди міліцейські повідомляли, що Косинський іде вже з Білої Церкви просто на Волинь (Ле, Наливайко, 1957, 48). Словник української мови в 11 томах