мінея
МІНЕ́Я, ї, ж.
Церковна книга з текстами церковних відправ на кожний день місяця.
Бувало, в неділю, закривши мінею, По чарці з сусідом випивши тієї, Батько діда просить, щоб той розказав Про Коліївщину (Т. Шевченко);
* У порівн. Побачивши Мар'яна, вони замовкли, конторник втупив окуляри і носа в якусь велику, наче мінея, книгу (М. Стельмах).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- мінея — міне́я іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- Мінея — Церковно-богослужбова книга, що містить змінні частини богослужінь нерухомих церковних свят на кожен день місяця окремо Словник церковно-обрядової термінології
- мінея — -ї, ж. Церковна книга з текстами церковних відправ на кожний день місяця. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мінея — Міне́я, -не́ї; -не́ї, -не́й Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- мінея — МІНЕ́Я, ї, ж. Церковна книга з текстами церковних відправ на кожний день місяця. Бувало, в неділю, закривши мінею, По чарці з сусідом випивши тієї, Батько діда просить, щоб той розказав Про Коліївщину (Шевч., І, 1951, 144); *У порівн. Словник української мови в 11 томах