1. Словник української мови в 11 томах

мінея

МІНЕ́Я, ї, ж. Церковна книга з текстами церковних відправ на кожний день місяця.

Бувало, в неділю, закривши мінею, По чарці з сусідом випивши тієї, Батько діда просить, щоб той розказав Про Коліївщину (Шевч., І, 1951, 144);

*У порівн. Побачивши Мар’яна, вони замовкли, конторник втупив окуляри і носа в якусь велику, наче мінея, книгу (Стельмах, І, 1962, 191).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мінея — міне́я іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. Мінея — Церковно-богослужбова книга, що містить змінні частини богослужінь нерухомих церковних свят на кожен день місяця окремо Словник церковно-обрядової термінології
  3. мінея — -ї, ж. Церковна книга з текстами церковних відправ на кожний день місяця. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. мінея — МІНЕ́Я, ї, ж. Церковна книга з текстами церковних відправ на кожний день місяця. Бувало, в неділю, закривши мінею, По чарці з сусідом випивши тієї, Батько діда просить, щоб той розказав Про Коліївщину (Т. Шевченко); * У порівн. Словник української мови у 20 томах
  5. мінея — Міне́я, -не́ї; -не́ї, -не́й Правописний словник Голоскевича (1929 р.)