1. Словник української мови в 11 томах

мінити

МІНИ́ТИ, міню́, мі́ниш, недок., перех. Те саме, що змі́нювати.

Хому Хаєцького фронтове життя мінило на очах у всіх (Гончар, III, 1959, 201);

Темінь і світло перекочувались по дівочому обличчю, примхливо мінили його (Стельмах, На.. землі, 1949, 145).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мінити — міни́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. мінити — міню, міниш, недок., перех. Те саме, що змінювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. мінити — МІНИ́ТИ, міню́, мі́ниш, недок., кого, що. Те саме, що змі́нювати. Хому Хаєцького фронтове життя мінило на очах у всіх (О. Гончар); Темінь і світло перекочувались по дівочому обличчю, примхливо мінили його (М. Стельмах). Словник української мови у 20 томах
  4. мінити — ЗМІ́НЮВАТИ (робити іншим, інакшим), ЗМІНЯ́ТИ, МІНЯ́ТИ, МІНИ́ТИ рідше, ПЕРЕМІНЯ́ТИ, ПЕРЕМІ́НЮВАТИ, ВІДМІНЯ́ТИ, ВІДМІ́НЮВАТИ, ПЕРЕВЕРТА́ТИ, ПЕРЕРО́ДЖУВАТИ, ПЕРЕШИКО́ВУВАТИ, ПЕРЕІНА́КШУВАТИ розм., ПЕРЕІНА́ЧУВАТИ розм. рідше, ПРЕОБРАЖА́ТИ книжн. Словник синонімів української мови
  5. мінити — Мінити, -ню́, -ниш гл. Мѣнять, промѣнивать. Що ж ти нам міниш, красная панно? — Єдному міна — шовкова хустка, другому міна — золотий перстень, третьому міна — сама молода. Чуб. III. 300. Словник української мови Грінченка