1. Словник синонімів української мови

мінити

ЗМІ́НЮВАТИ (робити іншим, інакшим), ЗМІНЯ́ТИ, МІНЯ́ТИ, МІНИ́ТИ рідше, ПЕРЕМІНЯ́ТИ, ПЕРЕМІ́НЮВАТИ, ВІДМІНЯ́ТИ, ВІДМІ́НЮВАТИ, ПЕРЕВЕРТА́ТИ, ПЕРЕРО́ДЖУВАТИ, ПЕРЕШИКО́ВУВАТИ, ПЕРЕІНА́КШУВАТИ розм., ПЕРЕІНА́ЧУВАТИ розм. рідше, ПРЕОБРАЖА́ТИ книжн. (різко, суттєво, шляхом переробки тощо). — Док.: зміни́ти, переміни́ти, відміни́ти, переверну́ти, перероди́ти, перешикува́ти, переіна́кшити, переіна́чити. Ніч змінювала обриси й форми місцевості та речей, плутала почуття віддалення й часу (М. Трублаїні); Він перекидає торбу через плече, одним рухом міняє форму шапки, міняє і вираз обличчя й в'яло хльоскає батогом (М. Стельмах); Хоть вовк линяє, Та норов не переміняє (Л. Боровиковський); Але сопілки й тамбурини глухий одмінюють мотив (М. Рильський); Кілька робітників метикують над якимось пристроєм до комбайна, щось лагодять, переінакшують (О. Гончар).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мінити — міни́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. мінити — міню, міниш, недок., перех. Те саме, що змінювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. мінити — МІНИ́ТИ, міню́, мі́ниш, недок., кого, що. Те саме, що змі́нювати. Хому Хаєцького фронтове життя мінило на очах у всіх (О. Гончар); Темінь і світло перекочувались по дівочому обличчю, примхливо мінили його (М. Стельмах). Словник української мови у 20 томах
  4. мінити — МІНИ́ТИ, міню́, мі́ниш, недок., перех. Те саме, що змі́нювати. Хому Хаєцького фронтове життя мінило на очах у всіх (Гончар, III, 1959, 201); Темінь і світло перекочувались по дівочому обличчю, примхливо мінили його (Стельмах, На.. землі, 1949, 145). Словник української мови в 11 томах
  5. мінити — Мінити, -ню́, -ниш гл. Мѣнять, промѣнивать. Що ж ти нам міниш, красная панно? — Єдному міна — шовкова хустка, другому міна — золотий перстень, третьому міна — сама молода. Чуб. III. 300. Словник української мови Грінченка