мінитися
МІНИ́ТИСЯ, міню́ся, мі́нишся, недок.
1. Те саме, що міня́тися 3.
Люта посуха не держить все літо, Люта зима не на рік, Міниться все, і — надійся і віруй: Горе тяжке не на вік (Дн. Чайка, Тв., 1960, 325);
Його погляд увесь час мінився: очі то округлялись, то звужувались (Збан., Малин. дзвін, 1958, 147).
◊ Міни́тися на обли́ччі (в обли́ччі, на лиці́, в лиці́, на виду́) — набирати іншого вигляду, іншого виразу обличчя (під впливом переживання, хвороби і т. ін.).
Ростислав мінився на обличчі, рука м’яла поли кафтана (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 506);
В лиці міниться [Настя], здригається, труситься (Вовчок, І, 1955, 270).
2. Втрачати самовладання під впливом якихось переживань.
Андрій аж мінився, так сердивсь (Коцюб., II, 1955, 39);
— Ти, каже, — не хвилюйся і з заздрощів не мінись: їстимемо разом! (Вишня, II, 1956, 181);
Мама просто мінилася від щастя (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 123).
3. Затемнюватися на короткий час; меркнути.
Хай ніколи, ніде не збувається все, Що у снах зачарованих сниться, Хай у прірву мене життя вихром знесе, — Знаю: сонце на хвильку міниться (Граб., І, 1959, 382);
Хуга починалася.. Мінився місяць, ховаючись у сніговій імлі (Трубл., Лахтак, 1953, 75).
4. чим. Сяяти різними тонами, кольорами; переливатися, грати ( див. гра́ти²7).
Стерла [жінка панотця] з повіків сльозу, що мінилася проти сонця красками веселки (Март., Тв., 1954, 461);
Сніг мінився синюватими відблисками (Собко, Стадіон, 1954, 239);
// без додатка.
Небо міниться, небо грає усякими барвами, блідим сяйвом торкає вершечки чорного лісу… (Коцюб., І, 1955, 148);
Вечоріло. Радужно мінились віковічні на горах сніги (Забіла, Промені, 1951, 17).
Значення в інших словниках
- мінитися — міни́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- мінитися — Мінятися, змінюватися; (виходити з рівноваги) губити витримку <�самовладу>, д. пасіювати; (- світила) затемнюватися, меркнути; (різними барвами) грати, вигравати, перлитися, полискувати, переливатися. Словник синонімів Караванського
- мінитися — [м'інитиес'а] -н'ус'а, -ниес':а, -ниец':а, -н'ац':а; нак. -нис'а, -н'іц':а Орфоепічний словник української мови
- мінитися — мінюся, мінишся, недок. 1》 Те саме, що мінятися 3). 2》 Втрачати самовладання під впливом якихось переживань. 3》 Затемнюватися на короткий час; меркнути. 4》 чим. Сяяти різними тонами, кольорами; переливатися, грати (див. грати 7)). || без додатка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мінитися — МІНИ́ТИСЯ, міню́ся, мі́нишся, недок. 1. Те саме, що міня́тися 3. Люта посуха не держить все літо, Люта зима не на рік, Міниться все, і – надійся і віруй: Горе тяжке не на вік (Дніпрова Чайка); Його погляд увесь час мінився: очі то округлялись... Словник української мови у 20 томах
- мінитися — аж в оча́х мі́ниться, безос. У когось неприємні зорові відчуття від чого-небудь дуже яскравого, від швидкої зміни об’єктів і т. ін. Таке синє поле, аж в очах міниться… (Д. Косарик). (аж) міни́тися / переміни́тися в лиці́ (на лиці́, на обли́ччі і т. ін.). Фразеологічний словник української мови
- мінитися — ЗМІ́НЮВАТИСЯ (ставати іншим, інакшим), ЗМІНЯ́ТИСЯ, МІНЯ́ТИСЯ, МІНИ́ТИСЯ рідше, ПЕРЕМІНЯ́ТИСЯ, ПЕРЕМІ́НЮВАТИСЯ, ВІДМІНЯ́ТИСЯ, ВІДМІ́НЮВАТИСЯ, ПЕРЕВЕРТА́ТИСЯ, ПЕРЕРО́ДЖУВАТИСЯ, ПЕРЕШИКО́ВУВАТИСЯ, ПЕРЕІНА́КШУВАТИСЯ розм., ПЕРЕІНА́ЧУВАТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
- мінитися — Міни́тися, -ню́ся, -нишся, -няться Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- мінитися — Міни́тися, -ню́ся, -нишся гл. 1) Измѣняться, перемѣняться. День минав мінивсь на вечір. МВ. (О. 1862. І. 82). Тут я став мінитися... вже в мене (вовкулаки) і шкура вовча виросла. Грин. І. 46. Ой має воно (серце) чого ся мінити. Чуб. Словник української мови Грінченка