мінімум
МІ́НІМУМ, у, ч.
1. Найменша кількість, найменша величина чого-небудь.
Основною вимогою до збирання [зернових] є зведення до мінімуму втрат зерна, величина яких залежить перш за все від строків збирання (з навч. літ.);
Будиночок магазину стояв в оточенні селянських хат. Отже, діяти треба з мінімумом шуму (із журн.).
2. чого, який. Сукупність знань або заходів, необхідних у якій-небудь галузі.
Сагайдак склав для гуртка тваринників програму з зоотехнічного й ветеринарного мінімуму (С. Добровольський);
– Мені ще захищати диплом, здавати [складати] іспити, кандидатський мінімум... (Н. Рибак).
3. у знач. присл. Найменше, мінімально.
– Повість – це мінімум рік життя... а їх залишилося не так уже й багато... (О. Донченко);
Цікавий вияв тріади: недуга не приходить одна, завше веде за собою як мінімум іще дві (з наук.-попул. літ.).
4. мат. Найменше значення функції (у 4 знач.).
△ (1) Прожитко́вий мі́німум – встановлена урядом грошова сума, необхідна для фізичного існування людини.
На всій території республіки мінімальна заробітна плата працівників не може бути нижчою від установленого державного прожиткового мінімуму (з газ.);
На книги і грампластинки він витрачав більшу частину свого заробітку, залишаючи собі тільки дуже невеликий прожитковий мінімум (В. Гжицький);
Всякий труд повинен мати якусь моральну і матеріальну винагороду .. Вона може бути нижча від прожиткового мінімуму, але ж все-таки повинна бути! (П. Колесник);
(2) Техні́чний мі́німум – те саме, що техмі́німум.
Значення в інших словниках
- мінімум — мі́німум іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- мінімум — У. Наявність цього слова, вжитого в значенні прислівника, не впливає на відмінок числівника, що стоїть за ним: довести температуру до мінімум двадцяти градусів. Літературне слововживання
- мінімум — [м’ін'імум] -му, м. (на) -м'і, мн. -мие, -м'іў Орфоепічний словник української мови
- мінімум — -у, ч. 1》 Найменша кількість чого-небудь. Прожитковий мінімум — найменша кількість грошей, засобів, необхідних для забезпечення життєдіяльності людини. Як мінімум — щонайменше. 2》 чого, який. Сукупність знань або заходів, необхідних у якій-небудь галузі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мінімум — Щонайменше, якнайменше Словник чужослів Павло Штепа
- мінімум — мі́німум (лат. minimum) 1. Найменша кількість; найменша величина; нижча межа чогось. 2. матем. Найменше значення безперервної функції. Словник іншомовних слів Мельничука
- мінімум — НАЙМЕ́НШЕ (при сл. зі знач. кількості — як позначення найменшої допустимої кількості кого-, чого-небудь), НЕ МЕНШ НІЖ (НЕ МЕ́НШЕ ЯК), ЩОНАЙМЕ́НШЕ, ЯКНАЙМЕ́НШЕ, МІ́НІМУМ, ПРИНА́ЙМНІ, ЯК МІ́НІМУМ. Словник синонімів української мови
- мінімум — Мі́німум, -му, -мові; -муми, -мів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- мінімум — МІ́НІМУМ, у, ч. 1. Найменша кількість чого-небудь. Основною вимогою до збирання є зведення до мінімуму втрат зерна, величина яких залежить перш за все від строків збирання (Орг. і технол. тракт. робіт, 1956, 275). Словник української мови в 11 томах