мінімум

МІ́НІМУМ, у, ч.

1. Найменша кількість чого-небудь.

Основною вимогою до збирання є зведення до мінімуму втрат зерна, величина яких залежить перш за все від строків збирання (Орг. і технол. тракт. робіт, 1956, 275).

Прожитко́вий мі́німум — найменша кількість грошей, засобів для прожитку.

На книги і грампластинки він витрачав більшу частину свого заробітку, залишаючи собі тільки дуже невеликий прожитковий мінімум (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 100);

Всякий труд повинен мати якусь моральну і матеріальну винагороду.. Вона може бути нижча від прожиткового мінімуму, але ж все-таки повинна бути! (Кол., Терен.., 1959, 348).

2. чого, який. Сукупність знань або заходів, необхідних у якій-небудь галузі.

Сагайдак склав для гуртка тваринників програму з зоотехнічного й ветеринарного мінімуму (Добр., Тече річка.., 1961, 134);

— Мені ще захищати диплом, здавати іспити, кандидатський мінімум… (Рибак, Час.., 1960, 324).

3. у знач. присл., розм. Найменше, мінімально.

— Повість — це мінімум рік життя… а їх залишилося не так уже й багато… (Донч., VI, 1957, 626);

[Величко:] Що ти пропонуєш? [Коваль:] Шість тисяч. [Небаба:] Мінімум. І без паніки, товаришу Горох (Мик., І, 1957, 50).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мінімум — мі́німум іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. мінімум — У. Наявність цього слова, вжитого в значенні прислівника, не впливає на відмінок числівника, що стоїть за ним: довести температуру до мінімум двадцяти градусів. Літературне слововживання
  3. мінімум — [м’ін'імум] -му, м. (на) -м'і, мн. -мие, -м'іў Орфоепічний словник української мови
  4. мінімум — -у, ч. 1》 Найменша кількість чого-небудь. Прожитковий мінімум — найменша кількість грошей, засобів, необхідних для забезпечення життєдіяльності людини. Як мінімум — щонайменше. 2》 чого, який. Сукупність знань або заходів, необхідних у якій-небудь галузі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. мінімум — Щонайменше, якнайменше Словник чужослів Павло Штепа
  6. мінімум — МІ́НІМУМ, у, ч. 1. Найменша кількість, найменша величина чого-небудь. Основною вимогою до збирання [зернових] є зведення до мінімуму втрат зерна, величина яких залежить перш за все від строків збирання (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
  7. мінімум — мі́німум (лат. minimum) 1. Найменша кількість; найменша величина; нижча межа чогось. 2. матем. Найменше значення безперервної функції. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. мінімум — НАЙМЕ́НШЕ (при сл. зі знач. кількості — як позначення найменшої допустимої кількості кого-, чого-небудь), НЕ МЕНШ НІЖ (НЕ МЕ́НШЕ ЯК), ЩОНАЙМЕ́НШЕ, ЯКНАЙМЕ́НШЕ, МІ́НІМУМ, ПРИНА́ЙМНІ, ЯК МІ́НІМУМ. Словник синонімів української мови
  9. мінімум — Мі́німум, -му, -мові; -муми, -мів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)