1. Словник української мови в 11 томах

міністерство

МІНІСТЕ́РСТВО, а, с.

1. Центральна урядова установа, яка відає окремою галуззю господарства або державного управління.

Ви, певно, читали вже в газетах звістку про те, що міністерство внутрішніх справ затвердило статут нового добродійного товариства імені Шевченка (Коцюб., III, 1956, 198);

Степан.. почав скидати потертого кітеля з блискучими гудзиками, на яких видніла емблема міністерства зв’язку (Кучер, Трудна любов, 1960, 126);

// Будинок, у якому розміщена ця установа.

2. Склад міністрів уряду при системі буржуазного парламентаризму.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. міністерство — міністе́рство іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. міністерство — -а, с. 1》 Центральна урядова установа, яка відає окремою галуззю господарства або державного управління. || Будинок, у якому розміщена ця установа. 2》 Склад міністрів уряду. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. міністерство — МІНІСТЕ́РСТВО, а, с. 1. Центральна урядова установа, яка відає окремою галуззю господарства або державного управління. Ви, певно, читали вже в газетах звістку про... Словник української мови у 20 томах
  4. міністерство — міністе́рство (від лат. ministro – служу, управляю) центральний орган, що здійснює керівництво певною галуззю державного управління; очолюється міністром. В СРСР М. запроваджено в 1946 р. замість народних комісаріатів. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. міністерство — Міністе́рство; -ва, -ву Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. міністерство — рос. министерство центральний орган, що здійснює керівництво певною галуззю державного управління: очолюється міністром. Eкономічна енциклопедія