1. Словник української мови в 11 томах

міністерський

МІНІСТЕ́РСЬКИЙ, а, е.

1. Прикм. до міні́стр і міністе́рство.

— Коли міністерську теку бере до рук чесна людина, то всім легше живеться (Хотк., І, 1966, 153);

Переслідуваний нуждою, Мічурін, нарешті, не витримав і через два з половиною роки почав сам оббивати пороги міністерських канцелярій, наражаючись на глузування чиновників через свій непоказний вигляд (Довж., І, 1958, 425).

2. розм. Такий, як у міністра; достойний міністра.

Голос у цього товариша й справді-таки міністерський (Ряб., Жайворонки, 1957, 54).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. міністерський — міністе́рський прикметник Орфографічний словник української мови
  2. міністерський — [м'ін'істерс'кией] м. (на) -кому/ -к'ім, мн. -к'і Орфоепічний словник української мови
  3. міністерський — -а, -е. 1》 Прикм. до міністр і міністерство. 2》 розм. Такий, як у міністра; гідний міністра. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. міністерський — МІНІСТЕ́РСЬКИЙ, а, е. 1. Прикм. до міні́стр і міністе́рство. – Коли міністерську теку бере до рук чесна людина, то всім легше живеться (Г. Словник української мови у 20 томах
  5. міністерський — Міністе́рський, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)