1. Словник української мови у 20 томах

місточок

МІСТО́ЧОК, чка, ч.

Зменш.-пестл. до місто́к.

Понад самісінькою Россю.., поміж купами каміння в'ється дорога, а по дорозі скрізь невеличкі місточки на глибоких та вузьких балках (І. Нечуй-Левицький);

На шляху тому ярок, глибоченький ярок, а в ярку тому місточок (Остап Вишня);

Від динамічних можливостей слова учений [О. О. Потебня] перекидає місточок до складного образного цілого – художнього твору (з наук. літ.);

* Образно. Після вчорашньої сварки Тимко не дивився на Федота, Федот на Тимка, і та сварка ще більше розвела й без того ветхий місточок між братами (Григорій Тютюнник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. місточок — місто́чок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. місточок — див. поміст Словник синонімів Вусика
  3. місточок — -чка, ч. Зменш.-пестл. до місток. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. місточок — Місто́чок, -то́чка; -то́чки, -то́чків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. місточок — МІСТО́ЧОК, чка, ч. Зменш.-пестл. до місто́к. Понад самісінькою Россю.., поміж купами каміння в’ється дорога, а по дорозі скрізь невеличкі місточки на глибоких та вузьких балках (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  6. місточок — Місто́чок, -чка м. ум. отъ міст. Словник української мови Грінченка