1. Словник української мови в 11 томах

місточок

МІСТО́ЧОК, чка, ч. Зменш.-пестл. до місто́к.

Понад самісінькою Россю.., поміж купами каміння в’ється дорога, а по дорозі скрізь невеличкі місточки на глибоких та вузьких балках (Н.-Лев., І, 1956, 49);

На шляху тому ярок, глибоченький ярок, а в ярку тому місточок (Вишня, І, 1956, 383);

Від динамічних можливостей слова учений [О. О. Потебня] перекидає місточок до складного образного цілого — художнього твору (Рад. літ-во, 2, 1961, 46);

*Образно. Після вчорашньої сварки Тимко не дивився на Федота, Федот на Тимка, і та сварка ще більше розвела й без того ветхий місточок між братами (Тют., Вир, 1964, 227).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. місточок — місто́чок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. місточок — див. поміст Словник синонімів Вусика
  3. місточок — -чка, ч. Зменш.-пестл. до місток. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. місточок — МІСТО́ЧОК, чка, ч. Зменш.-пестл. до місто́к. Понад самісінькою Россю.., поміж купами каміння в'ється дорога, а по дорозі скрізь невеличкі місточки на глибоких та вузьких балках (І. Словник української мови у 20 томах
  5. місточок — Місто́чок, -то́чка; -то́чки, -то́чків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. місточок — Місто́чок, -чка м. ум. отъ міст. Словник української мови Грінченка