місцезнаходження
МІСЦЕЗНАХО́ДЖЕННЯ, я, с.
Пункт, місце, де хто-, що-небудь знаходиться.
Він один знає місцезнаходження дорогоцінної копалини (І. Багмут);
Дельфіни завдяки дуже досконалим локаційним органам можуть визначити не тільки місцезнаходження риб, а й їх породу (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- місцезнаходження — місцезнахо́дження іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- місцезнаходження — [м’ісцеизнаходжеин':а] -н':а Орфоепічний словник української мови
- місцезнаходження — -я, с. Пункт, місце, де хто-, що-небудь знаходиться. Великий тлумачний словник сучасної мови
- місцезнаходження — хохл. (местонахожденія) місце побуту місце побуту Словник чужослів Павло Штепа
- місцезнаходження — МІСЦЕЗНАХО́ДЖЕННЯ, я, с. Пункт, місце, де хто-, що-небудь знаходиться. Він один знає місцезнаходження дорогоцінної копалини (Багмут, Опов., 1959, 43); Дельфіни завдяки дуже досконалим локаційним органам можуть визначити не тільки місцезнаходження риб, а й їх породу (Хлібороб Укр., 1, 1964, 47). Словник української мови в 11 томах