1. Орфоепічний словник української мови

місцезнаходження

місцезнахо́дження

[м’ісцеизнаходжеин':а]

-н':а

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. місцезнаходження — місцезнахо́дження іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. місцезнаходження — -я, с. Пункт, місце, де хто-, що-небудь знаходиться. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. місцезнаходження — хохл. (местонахожденія) місце побуту місце побуту Словник чужослів Павло Штепа
  4. місцезнаходження — МІСЦЕЗНАХО́ДЖЕННЯ, я, с. Пункт, місце, де хто-, що-небудь знаходиться. Він один знає місцезнаходження дорогоцінної копалини (І. Багмут); Дельфіни завдяки дуже досконалим локаційним органам можуть визначити не тільки місцезнаходження риб, а й їх породу (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
  5. місцезнаходження — МІСЦЕЗНАХО́ДЖЕННЯ, я, с. Пункт, місце, де хто-, що-небудь знаходиться. Він один знає місцезнаходження дорогоцінної копалини (Багмут, Опов., 1959, 43); Дельфіни завдяки дуже досконалим локаційним органам можуть визначити не тільки місцезнаходження риб, а й їх породу (Хлібороб Укр., 1, 1964, 47). Словник української мови в 11 томах