1. Орфоепічний словник української мови

міський

міськи́й

[м'іс'кий]

м. (на) -кому/-к'ім, мн. -к'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. міський — міськи́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. міський — -а, -е. Прикм. до місто 1). || Який відбувається в місті. || Власт. місту, жителям міста. || у знач. ім. міський, -кого, ч. Той, хто живе у місті. Міська дума — а) орган міського самоуправління в Росії в 1785-1917 рр.; б) в Російській Федерації з 1993... Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. міський — МІСЬКИ́Й, а́, е́. Прикм. до мі́сто¹ 1. Сонце тільки-но сховалося за будівлями міської околиці (Олесь Досвітній); Я люблю, коли далеко на дальніх міських левадах рипить трамвай (М. Хвильовий); // Який відбувається в місті. Словник української мови у 20 томах
  4. міський — ГОРОДЯ́НИН (мешканець міста), МІСЬКИ́Й, МІЩА́НИН, МІСТЯ́НИН. Весною, коли в Києві цвітуть каштани, веселий гомін різноголосого натовпу городян не змовкає до самої ночі (О. Словник синонімів української мови
  5. міський — Міськи́й, -ка́, -ке́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. міський — МІСЬКИ́Й, а́, е́. Прикм. до мі́сто 1. Сонце тільки-но сховалося за будівлями міської околиці (Досв., Вибр., 1959, 154); Коли Мічурін з’явився в президії не сцені міського театру, зал завирував такими оваціями... Словник української мови в 11 томах
  7. міський — Міський, -а́, -е́ Городской. Розумніше міське теля, як сільська дитино. Чуб. І. 242. Словник української мови Грінченка