міський
МІСЬКИ́Й, а́, е́.
Прикм. до мі́сто¹ 1.
Сонце тільки-но сховалося за будівлями міської околиці (Олесь Досвітній);
Я люблю, коли далеко на дальніх міських левадах рипить трамвай (М. Хвильовий);
// Який відбувається в місті.
Від початку міських боїв у мінометній роті Брянського сталося чимало змін (О. Гончар);
// Власт. місту, жителям міста; такий як у жителів міста.
Перед нею, неначе з того світу вернувся, сидів її милий Василь, та ще став і кращий, .. вся постать якась панська, міська (І. Нечуй-Левицький);
Сільська дячиха не розумілася, очевидно, на делікатних міських звичаях і йти з візитою не мала й гадки (Г. Хоткевич);
Крайні одразу ж помітили чужого чоловіка в міській одежі та в окулярах (А. Головко);
// у знач. ім. міськи́й, кого, ч. Той, хто живе у місті.
Отой міський зняв пенсне і, витягши хустку, протирав скельця (А. Головко).
Значення в інших словниках
- міський — міськи́й прикметник Орфографічний словник української мови
- міський — [м'іс'кий] м. (на) -кому/-к'ім, мн. -к'і Орфоепічний словник української мови
- міський — -а, -е. Прикм. до місто 1). || Який відбувається в місті. || Власт. місту, жителям міста. || у знач. ім. міський, -кого, ч. Той, хто живе у місті. Міська дума — а) орган міського самоуправління в Росії в 1785-1917 рр.; б) в Російській Федерації з 1993... Великий тлумачний словник сучасної мови
- міський — ГОРОДЯ́НИН (мешканець міста), МІСЬКИ́Й, МІЩА́НИН, МІСТЯ́НИН. Весною, коли в Києві цвітуть каштани, веселий гомін різноголосого натовпу городян не змовкає до самої ночі (О. Словник синонімів української мови
- міський — Міськи́й, -ка́, -ке́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- міський — МІСЬКИ́Й, а́, е́. Прикм. до мі́сто 1. Сонце тільки-но сховалося за будівлями міської околиці (Досв., Вибр., 1959, 154); Коли Мічурін з’явився в президії не сцені міського театру, зал завирував такими оваціями... Словник української мови в 11 томах
- міський — Міський, -а́, -е́ Городской. Розумніше міське теля, як сільська дитино. Чуб. І. 242. Словник української мови Грінченка