міта
МІ́ТА, и, ж., заст.
Помітка.
Мовчки підійшла [дівчина] до піаніно. Ніби спересердя, вона грюкала кришкою і, розкривши свою теку, почала щось записувати, придивляючись до міти на фортепіано (Олесь Досвітній).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- міта — мі́та іменник жіночого роду позначка Орфографічний словник української мови
- міта — див. межа Словник синонімів Вусика
- міта — -и, ж., заст. Позначка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- міта — МІ́ТА, и, ж., заст. Помітка. Мовчки підійшла [дівчина] до піаніно. Ніби спересердя, вона грюкала кришкою і, розкривши свою теку, почала щось записувати, придивляючись до міти на фортепіано (Досв., Вибр., 1959, 17). Словник української мови в 11 томах
- міта — Міта, -ти ж. Мѣтка, знакъ. Словник української мови Грінченка