1. Словник української мови у 20 томах

мічений

МІ́ЧЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до мі́тити¹.

– Так це ж хлібина також моя! – А вона в тебе що, мічена? (Григорій Тютюнник);

За теслярами, грабарями Прийшов і скульптор в Дніпроград, Прийшов обпалений боями. В походах мічений рубцями, – Митець народний і солдат (М. Нагнибіда);

// у знач. прикм.

Юрко догадувався, що господар грав міченими картами, але протестувати не насмілювався (С. Чорнобривець).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мічений — мі́чений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. мічений — зап., у. |по|значений, карбований, маркований. Словник синонімів Караванського
  3. мічений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до мітити I. || у знач. прикм. Мічені карти. Мічені атоми — атоми, що відрізняються від інших атомів того самого хімічного елемента радіоактивністю й масою або лише масою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. мічений — Значений, зазначений, визначений, позначений, означений, карбований, викарбований, закарбований, накарбований, покарбований, скарбований, укарбований, таврований, витаврований, затаврований, натаврований, потаврований, ставрований, утаврований Словник чужослів Павло Штепа
  5. мічений — МІ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до мі́тити¹. — Так це ж хлібина також моя! — А вона в тебе що, мічена? (Тют., Вир, 1964, 288); За теслярами, грабарями прийшов і скульптор в Дніпроград, Прийшов обпалений боями. Словник української мови в 11 томах