мічений
МІ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до мі́тити¹.
— Так це ж хлібина також моя! — А вона в тебе що, мічена? (Тют., Вир, 1964, 288);
За теслярами, грабарями прийшов і скульптор в Дніпроград, Прийшов обпалений боями. В походах мічений рубцями, — Митець народний і солдат (Нагн., Пісня.., 1949, 135);
// У знач. прикм.
Юрко догадувався, що господар грав міченими картами, але протестувати не насмілювався (Чорн., Визвол. земля, 1959, 92).
∆ Мі́чені а́томи — атоми, що відрізняються від інших атомів того самого хімічного елемента радіоактивністю й масою або лише масою.
З допомогою мічених атомів тепер можна стежити як за фізичними, так і за хімічними перетвореннями речовин (Наука.., 5, 1956, 7).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- мічений — мі́чений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- мічений — зап., у. |по|значений, карбований, маркований. Словник синонімів Караванського
- мічений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до мітити I. || у знач. прикм. Мічені карти. Мічені атоми — атоми, що відрізняються від інших атомів того самого хімічного елемента радіоактивністю й масою або лише масою. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мічений — Значений, зазначений, визначений, позначений, означений, карбований, викарбований, закарбований, накарбований, покарбований, скарбований, укарбований, таврований, витаврований, затаврований, натаврований, потаврований, ставрований, утаврований Словник чужослів Павло Штепа
- мічений — МІ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до мі́тити¹. – Так це ж хлібина також моя! – А вона в тебе що, мічена? (Григорій Тютюнник); За теслярами, грабарями Прийшов і скульптор в Дніпроград, Прийшов обпалений боями. Словник української мови у 20 томах