міч
МІЧ, мо́чі, ж., заст. Сила.
— Та деріть дужче! — крикнув що є мочі сам пан сотник конотопський (Кв.-Осн., II, 1956, 185);
Повертало сонце на південні грані; В горах полилися струмені весняні; Все кругом кипіло, і очам здавалось, Що й само каміння мочі набиралось (Щог., Поезії, 1958, 216);
У пошані той у нас, хто працює вміло; Вміло, чесно, в повну міч (Воронько, Коли вирост. крила, 1960, 139).
Нема́є (не ста́не) мо́чі — не вистачає (не вистачить) сили.
Даремно горять мої очі: тьму освітити немає в них мочі… (Л. Укр., І, 1951, 271);
Сказать немає мочі (Сос., 1,1957, 207);
Всяке діло за тобою, І не стане мочі Все робити та робити з ранку і до ночі! (Щог., Поезії, 1958, 76).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- міч — міч іменник жіночого роду рідко Орфографічний словник української мови
- міч — мочі, ж., заст. Сила. Великий тлумачний словник сучасної мови
- міч — МІЧ, мо́чі, ж., заст. Сила. – Та деріть дужче! – крикнув що є мочі сам пан сотник конотопський (Г. Квітка-Основ'яненко); Повертало сонце на південні грані; В горах полилися струмені весняні; Все кругом кипіло, і очам здавалось... Словник української мови у 20 томах
- міч — вибива́тися / ви́битися з сил (з си́ли). Слабнути, знесилюватися від тривалої, надмірної, напруженої роботи, хвороби тощо. Бачить дядько Мусій, що хлопець із сил вибивається, вхопив багра, підбіг .. Фразеологічний словник української мови
- міч — СИ́ЛА (фізична енергія людини, тварини, здатність робити, здійснювати щось), МІЦЬ, СНАГА́, НАСНА́ГА, МІЧ заст., ПУТЕ́РЯ діал. Він ішов тепер прудко, сильно вимахуючи ціпком, мов усю силу свою молодечу вкладав і в ту ходу, і в ті рухи (М. Словник синонімів української мови
- міч — Меч и міч, меча м. 1) Мечъ. Яким мечем махає, такою путтю й погибає. Ном. і наш ясен міч твоєї головоньки не йме. АД. Голий як міч, гострий як бритва. Ном. № 1526. А позад війська мечем махає. Чуб. під меч положити. Изрубить. Словник української мови Грінченка