1. Словник української мови Грінченка

міч

Меч и міч, меча

м.

1) Мечъ. Яким мечем махає, такою путтю й погибає. Ном. і наш ясен міч твоєї головоньки не йме. АД. Голий як міч, гострий як бритва. Ном. № 1526. А позад війська мечем махає. Чуб. під меч положити. Изрубить. Скочу-поскочу за тими турки, гой як здогоню — під меч положу. Kolb. І. 101.

2) Сабля, украшенная цвѣтами, шумихой, пучкомъ калины, съ горящей свѣчей, обвязанная платкомъ, — употребляется въ свадебномъ обрядѣ и находится въ рукахъ світилки. Иногда сама сабля отсутствуетъ. Світилочці зробили меч, як таки водиться на весіллі: нав'язали ласкавців, васильків і позолоченої шумихою калини і свічечку ярого воску засвітили і меч обв'язали, і світилочку перев'язали рушниками. Кв. І. 111. ум. мечик.

---------------

I. Міч

см. меч.

---------------

II. Міч, мо́чі

ж. = міць. Нема мочі. Ном. стати у ночах. Войти въ силу, сдѣлаться сильнымъ. Сидить черв'як у тому гнідечку, а як стане у мочах, то й вилізе. Волч. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. міч — міч іменник жіночого роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. міч — мочі, ж., заст. Сила. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. міч — МІЧ, мо́чі, ж., заст. Сила. – Та деріть дужче! – крикнув що є мочі сам пан сотник конотопський (Г. Квітка-Основ'яненко); Повертало сонце на південні грані; В горах полилися струмені весняні; Все кругом кипіло, і очам здавалось... Словник української мови у 20 томах
  4. міч — вибива́тися / ви́битися з сил (з си́ли). Слабнути, знесилюватися від тривалої, надмірної, напруженої роботи, хвороби тощо. Бачить дядько Мусій, що хлопець із сил вибивається, вхопив багра, підбіг .. Фразеологічний словник української мови
  5. міч — СИ́ЛА (фізична енергія людини, тварини, здатність робити, здійснювати щось), МІЦЬ, СНАГА́, НАСНА́ГА, МІЧ заст., ПУТЕ́РЯ діал. Він ішов тепер прудко, сильно вимахуючи ціпком, мов усю силу свою молодечу вкладав і в ту ходу, і в ті рухи (М. Словник синонімів української мови
  6. міч — МІЧ, мо́чі, ж., заст. Сила. — Та деріть дужче! — крикнув що є мочі сам пан сотник конотопський (Кв.-Осн., II, 1956, 185); Повертало сонце на південні грані; В горах полилися струмені весняні; Все кругом кипіло, і очам здавалось... Словник української мови в 11 томах