1. Словник української мови Грінченка

меч

Меч и міч, меча

м.

1) Мечъ. Яким мечем махає, такою путтю й погибає. Ном. і наш ясен міч твоєї головоньки не йме. АД. Голий як міч, гострий як бритва. Ном. № 1526. А позад війська мечем махає. Чуб. під меч положити. Изрубить. Скочу-поскочу за тими турки, гой як здогоню — під меч положу. Kolb. І. 101.

2) Сабля, украшенная цвѣтами, шумихой, пучкомъ калины, съ горящей свѣчей, обвязанная платкомъ, — употребляется въ свадебномъ обрядѣ и находится въ рукахъ світилки. Иногда сама сабля отсутствуетъ. Світилочці зробили меч, як таки водиться на весіллі: нав'язали ласкавців, васильків і позолоченої шумихою калини і свічечку ярого воску засвітили і меч обв'язали, і світилочку перев'язали рушниками. Кв. І. 111. ум. мечик.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. меч — меч іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. меч — [меч] меича, ор. меичем, м. (на) меич'і, р. мн. меич'іў Орфоепічний словник української мови
  3. меч — -а, ч. 1》 Старовинна холодна зброя у вигляді двосічного прямого довгого клинка з рукояткою. || чого, перен. Про те, що карає кого-, що-небудь. Дамоклів меч перен. — постійна смертельна небезпека. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. меч — МЕЧ, а́, ч. 1. Старовинна холодна зброя у вигляді двосічного прямого довгого клинка з рукояткою. З Чигирину По всій славній Україні Заревли великі дзвони, Щоб сідлали хлопці коні, Щоб мечі-шаблі гострили (Т. Словник української мови у 20 томах
  5. меч — меч : ◊ на ві́стрю меча́ актуально, на часі (ст): Вже в часі приготувань до розправи проти Степана Федака стануло на вістрю меча питання... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. меч — Меч від язика острійший. Кажуть воїни. Нема меча острійшого понад хлопа сильнішого. У своїм завзяттю не пощадить нікого. Хто грається з мечем, грається з чортом. Бо мечем наробить лиха Хто мечем воює, від меча й згине. Наука христіянської церкви. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. меч — Холодна зброя з прямим двосічним лезом, яка використовувалася з періоду бронзи до ХVI ст.; замінений пізніше рапірою. Універсальний словник-енциклопедія
  8. меч — бра́ти / взя́ти збро́ю (меч) в ру́ки. Готуватися до боротьби, війни або починати боротьбу, війну. Треба за всяку ціну знайти Максима Бобровника, треба брати зброю в руки (Ю. Збанацький); Ми закликаємо кінчати війну, а самі візьмемо меч у руки?... Фразеологічний словник української мови
  9. меч — Меч, меча́, -че́ві, -че́м, ме́чу[е]! мечі́, мечі́в, -ча́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. меч — МЕЧ, а́, ч. 1. Старовинна холодна зброя у вигляді двосічного прямого довгого клинка з рукояткою. З Чигирину По всій славній Україні Заревли великі дзвони, Щоб сідлали хлопці коні, Щоб мечі-шаблі гострили (Шевч. Словник української мови в 11 томах