меч
МЕЧ, а́, ч.
1. Старовинна холодна зброя у вигляді двосічного прямого довгого клинка з рукояткою.
З Чигирину По всій славній Україні Заревли великі дзвони, Щоб сідлали хлопці коні, Щоб мечі-шаблі гострили (Т. Шевченко);
Шляхтичі й лицарі замовляли собі шоломи і шаблі, вибирали .. коштовні ланцюжки чи то держаки й піхви до меча (З. Тулуб);
* Образно. Крізь розбиту шибку Багров побачив сліпучі мечі прожекторів, які схрестила над морем ескадра (В. Кучер);
* У порівн. Голови повернулись, і тривожно-жорстокі очі стрілись, наче мечі (М. Коцюбинський);
* Образно. * У порівн. В неволі і ріс, і мучився Тарас, і на недолюдків – на звірів, як меч, він слово піднімав (І. Гончаренко);
// чого, перен. Про те, що карає кого-, що-небудь.
Хай упаде грозовий меч відплати, і в небо бризне зловорожа кров (В. Сосюра).
2. заст. У старовинному весільному обряді – прикрашена квітами, стрічками і т. ін. шабля, яку тримала в руках світилка.
Світилочці зробили меч, як таки водиться на весіллі: нав'язали ласкавців, чорнобривців, васильків і позолоченої шумихою калини і свічечку ярого воску засвітили (Г. Квітка-Основ'яненко).
(1) Го́лий меч – меч вийнятий з піхов.
На видимому кутку арени незабаром показуються Руфін і Прісцілла .. За ними йдуть два вояки з голими мечами (Леся Українка);
Опері́зувати / опереза́ти мече́м (кинджа́лом, ша́блею і т. ін.) див. опері́зувати.
◇ Бра́ти / взя́ти збро́ю (меч) в ру́ки див. бра́ти;
Ви́сі́ти дамо́кловим мече́м див. ви́сі́ти;
Вогне́м (огне́м) і мече́м див. вого́нь;
Гостри́ти (виго́стрювати, рідше точи́ти, наго́стрювати і т. ін.) / ви́гострити (нагостри́ти) ніж (меч, соки́ру і т. ін.) див. гостри́ти;
(2) Дамо́клів меч (рідше меч Дамо́кла), книжн. – небезпека або неприємність, що постійно загрожує комусь.
Чому в їхньому домі з'явився саме Гаркуша, а не хтось інший. Це не доля, не фатум, не збіг обставин. Це – дамоклів меч! (Л. Дмитерко);
Не знайдуть спільної мови, залишиться над Катериною висіти, мов клятий дамоклів меч, важка підозра, і... життя в них не буде (Ю. Збанацький);
Дамокловим мечем нависає брак кваліфікованих кадрів (із журн.);
Має ходити [Гонта] під дамокловим мечем, кожної миті сподіваючись смертельного удару (Я. Стецюк);
Під постійним питанням, як під дамокловим мечем, саме існування національної мови (з газ.);
Над Україною завис меч Дамокла – Чорнобиль (із журн.);
Іти́ (прихо́дити) з мече́м див. іти́;
Переко́вувати / перекува́ти мечі́ на ора́ла див. переко́вувати;
Підніма́ти (підійма́ти, здійма́ти, підно́сити і т. ін.) / підня́ти (підійня́ти, здійня́ти, піднести́ і т. ін.) збро́ю (меч, соки́ру і т. ін.) див. підніма́ти;
Схрести́ти / схре́щувати списи́ (мечі́) див. схре́щувати;
Схре́щуються / схрести́лися багне́ти (мечі́, спи́си і т. ін.) див. багне́т;
Узя́ти меч у ру́ки див. узя́ти.
Значення в інших словниках
- меч — меч іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- меч — [меч] меича, ор. меичем, м. (на) меич'і, р. мн. меич'іў Орфоепічний словник української мови
- меч — -а, ч. 1》 Старовинна холодна зброя у вигляді двосічного прямого довгого клинка з рукояткою. || чого, перен. Про те, що карає кого-, що-небудь. Дамоклів меч перен. — постійна смертельна небезпека. Великий тлумачний словник сучасної мови
- меч — меч : ◊ на ві́стрю меча́ актуально, на часі (ст): Вже в часі приготувань до розправи проти Степана Федака стануло на вістрю меча питання... Лексикон львівський: поважно і на жарт
- меч — Меч від язика острійший. Кажуть воїни. Нема меча острійшого понад хлопа сильнішого. У своїм завзяттю не пощадить нікого. Хто грається з мечем, грається з чортом. Бо мечем наробить лиха Хто мечем воює, від меча й згине. Наука христіянської церкви. Приповідки або українсько-народня філософія
- меч — Холодна зброя з прямим двосічним лезом, яка використовувалася з періоду бронзи до ХVI ст.; замінений пізніше рапірою. Універсальний словник-енциклопедія
- меч — бра́ти / взя́ти збро́ю (меч) в ру́ки. Готуватися до боротьби, війни або починати боротьбу, війну. Треба за всяку ціну знайти Максима Бобровника, треба брати зброю в руки (Ю. Збанацький); Ми закликаємо кінчати війну, а самі візьмемо меч у руки?... Фразеологічний словник української мови
- меч — Меч, меча́, -че́ві, -че́м, ме́чу[е]! мечі́, мечі́в, -ча́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- меч — МЕЧ, а́, ч. 1. Старовинна холодна зброя у вигляді двосічного прямого довгого клинка з рукояткою. З Чигирину По всій славній Україні Заревли великі дзвони, Щоб сідлали хлопці коні, Щоб мечі-шаблі гострили (Шевч. Словник української мови в 11 томах
- меч — Меч и міч, меча м. 1) Мечъ. Яким мечем махає, такою путтю й погибає. Ном. і наш ясен міч твоєї головоньки не йме. АД. Голий як міч, гострий як бритва. Ном. № 1526. А позад війська мечем махає. Чуб. під меч положити. Изрубить. Словник української мови Грінченка