меч

Значення в інших словниках

1. меч — меч іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. меч — [меч] меича, ор. меичем, м. (на) меич'і, р. мн. меич'іў Орфоепічний словник української мови
3. меч — -а, ч. 1》 Старовинна холодна зброя у вигляді двосічного прямого довгого клинка з рукояткою. || чого, перен. Про те, що карає кого-, що-небудь. Дамоклів меч перен. — постійна смертельна небезпека. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. меч — МЕЧ, а́, ч. 1. Старовинна холодна зброя у вигляді двосічного прямого довгого клинка з рукояткою. З Чигирину По всій славній Україні Заревли великі дзвони, Щоб сідлали хлопці коні, Щоб мечі-шаблі гострили (Т. Словник української мови у 20 томах
5. меч — меч : ◊ на ві́стрю меча́ актуально, на часі (ст): Вже в часі приготувань до розправи проти Степана Федака стануло на вістрю меча питання... Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. меч — Холодна зброя з прямим двосічним лезом, яка використовувалася з періоду бронзи до ХVI ст.; замінений пізніше рапірою. Універсальний словник-енциклопедія
7. меч — бра́ти / взя́ти збро́ю (меч) в ру́ки. Готуватися до боротьби, війни або починати боротьбу, війну. Треба за всяку ціну знайти Максима Бобровника, треба брати зброю в руки (Ю. Збанацький); Ми закликаємо кінчати війну, а самі візьмемо меч у руки?... Фразеологічний словник української мови
8. меч — Меч, меча́, -че́ві, -че́м, ме́чу[е]! мечі́, мечі́в, -ча́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. меч — МЕЧ, а́, ч. 1. Старовинна холодна зброя у вигляді двосічного прямого довгого клинка з рукояткою. З Чигирину По всій славній Україні Заревли великі дзвони, Щоб сідлали хлопці коні, Щоб мечі-шаблі гострили (Шевч. Словник української мови в 11 томах
10. меч — Меч и міч, меча м. 1) Мечъ. Яким мечем махає, такою путтю й погибає. Ном. і наш ясен міч твоєї головоньки не йме. АД. Голий як міч, гострий як бритва. Ном. № 1526. А позад війська мечем махає. Чуб. під меч положити. Изрубить. Словник української мови Грінченка