меч

МЕЧ, а́, ч.

1. Старовинна холодна зброя у вигляді двосічного прямого довгого клинка з рукояткою.

З Чигирину По всій славній Україні Заревли великі дзвони, Щоб сідлали хлопці коні, Щоб мечі-шаблі гострили (Шевч., II, 1953, 42);

Шляхтичі й лицарі замовляли собі шоломи і шаблі, вибирали.. коштовні ланцюжки чи то держаки й піхви до меча (Тулуб, Людолови, І, 1957, 7);

*Образно. Крізь розбиту шибку Багров побачив сліпучі мечі прожекторів, які схрестила над морем ескадра (Кучер, Чорноморці, 1948, 26);

*У порівн. Голови повернулись, і тривожно-жорстокі очі стрілись, наче мечі (Коцюб., II, 1955, 100);

В неволі і ріс, і мучився Тарас, і на недолюдків — на звірів, як меч, він слово піднімав (Гонч., Вибр., 1959, 348);

// чого, перен. Про те, що карає кого-, що-небудь.

Хай упаде грозовий меч відплати, і в небо бризне зловорожа кров (Сос., II, 1958, 207).

◊ Вогне́м і мече́м див. вого́нь;

Гостри́ти меч див. гостри́ти;

Іти́ на кого — що (прихо́дити до кого) з мече́м:

а) починати війну проти кого-небудь.

Хто на землі наші Із мечем іде, — Голова у того Із плеча паде (Брат., Грудка.., 1962, 33);

б) іти, приходити до кого-небудь, маючи ворожі, недружелюбні наміри.

— Ну от, бачите, дідусю, — ваш син приходив до нас з мечем, а мій тато послав мене до вас з добрим словом (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 210);

Підня́ти меч — почати війну, бій з ким-небудь; піти проти когось.

— Перш ніж підняти меч, мусимо показати Росії, хто ми [юнкери] такі, що ми несемо з собою (Гончар, II, 1959, 207);

Схрести́ти мечі́ — вступити у бій, боротьбу, суперечку, змагання.

[Ольга Антонівна:] Я скажу, що тебе нема, що ти хворий. [Лисенко:] Ні, не треба… Я прийму бій. Все одно з ними треба колись схрестити мечі (Мокр., П’єси, 1959, 289);

Узя́ти меч у ру́ки — підготуватися, бути готовим до війни, боротьби.

— Ми закликаємо кінчати війну, а самі візьмемо меч у руки? Це — небезпечний експеримент (Смолич, Мир.., 1958, 225).

2. заст. У старовинному весільному обряді — прикрашена квітами, стрічками і т. ін. шабля, яку тримала в руках світилка.

Світилочці зробили меч, як таки водиться на весіллі: нав’язали ласкавців, чорнобривців, васильків і позолоченої шумихою калини і свічечку ярого воску засвітили (Кв.-Осн., II, 1956, 94).