міч

Значення в інших словниках

1. міч — міч іменник жіночого роду рідко Орфографічний словник української мови
2. міч — МІЧ, мо́чі, ж., заст. Сила. – Та деріть дужче! – крикнув що є мочі сам пан сотник конотопський (Г. Квітка-Основ'яненко); Повертало сонце на південні грані; В горах полилися струмені весняні; Все кругом кипіло, і очам здавалось... Словник української мови у 20 томах
3. міч — вибива́тися / ви́битися з сил (з си́ли). Слабнути, знесилюватися від тривалої, надмірної, напруженої роботи, хвороби тощо. Бачить дядько Мусій, що хлопець із сил вибивається, вхопив багра, підбіг .. Фразеологічний словник української мови
4. міч — СИ́ЛА (фізична енергія людини, тварини, здатність робити, здійснювати щось), МІЦЬ, СНАГА́, НАСНА́ГА, МІЧ заст., ПУТЕ́РЯ діал. Він ішов тепер прудко, сильно вимахуючи ціпком, мов усю силу свою молодечу вкладав і в ту ходу, і в ті рухи (М. Словник синонімів української мови
5. міч — МІЧ, мо́чі, ж., заст. Сила. — Та деріть дужче! — крикнув що є мочі сам пан сотник конотопський (Кв.-Осн., II, 1956, 185); Повертало сонце на південні грані; В горах полилися струмені весняні; Все кругом кипіло, і очам здавалось... Словник української мови в 11 томах
6. міч — Меч и міч, меча м. 1) Мечъ. Яким мечем махає, такою путтю й погибає. Ном. і наш ясен міч твоєї головоньки не йме. АД. Голий як міч, гострий як бритва. Ном. № 1526. А позад війська мечем махає. Чуб. під меч положити. Изрубить. Словник української мови Грінченка