1. Словник української мови у 20 томах

мішалка

МІША́ЛКА, и, ж.

Предмет, знаряддя, пристрій для розмішування чого-небудь.

Мішалки при підживленні повинні так само, як і при обприскуванні, безперервно перемішувати рідкі добрива, а особливо коли їх змішують з мінеральними (з наук. літ.);

Це [доступ повітря до кормів] досягається систематичним і старанним перемішуванням кормової маси ручними або механічними мішалками (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мішалка — міша́лка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. мішалка — див. копистка Словник синонімів Вусика
  3. мішалка — -и, ж. Предмет, знаряддя, пристрій для розмішування чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. мішалка — Копистка, див. міксер Словник чужослів Павло Штепа
  5. мішалка — МІША́ЛКА (предмет, знаряддя, машина, пристрій для розмішування чогось); МІСИ́ЛКА (машина, пристрій для змішування, перемішування); КОПИ́СТКА (дерев'яна лопатка для розмішування чогось). Словник синонімів української мови
  6. мішалка — МІ́ШАЛКА, и, ж. Предмет, знаряддя, пристрій для розмішування чого-небудь. Мішалки при підживленні повинні так само, як і при обприскуванні, безперервно перемішувати рідкі добрива, а особливо коли їх змішують з мінеральними (Колг. Укр. Словник української мови в 11 томах