мішалка
МІША́ЛКА (предмет, знаряддя, машина, пристрій для розмішування чогось); МІСИ́ЛКА (машина, пристрій для змішування, перемішування); КОПИ́СТКА (дерев'яна лопатка для розмішування чогось). Терешко довго слухав лайку мовчки, але коли Калашник не спинявся і вже намагався потягти його мішалкою, він не стримався і щось відповів (Г. Епік); Антошик відразу побачив у своїй уяві інший шлях доставки розчину: його прямо з мішалок треба наливати в спеціальні утеплені скриньки і закритими доставляти їх аж до мулярів (М. Ю. Тарнавський); Вона сіла долі, поставила в колінах горщик, обвернутий ганчіркою, і, хапаючись, так повернула кописткою в горшку, що вона зав'язла в густій лемішці, хруснула й переломилась (І. Нечуй-Левицький).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- мішалка — міша́лка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- мішалка — див. копистка Словник синонімів Вусика
- мішалка — -и, ж. Предмет, знаряддя, пристрій для розмішування чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мішалка — Копистка, див. міксер Словник чужослів Павло Штепа
- мішалка — МІША́ЛКА, и, ж. Предмет, знаряддя, пристрій для розмішування чого-небудь. Мішалки при підживленні повинні так само, як і при обприскуванні, безперервно перемішувати рідкі добрива, а особливо коли їх змішують з мінеральними (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
- мішалка — МІ́ШАЛКА, и, ж. Предмет, знаряддя, пристрій для розмішування чого-небудь. Мішалки при підживленні повинні так само, як і при обприскуванні, безперервно перемішувати рідкі добрива, а особливо коли їх змішують з мінеральними (Колг. Укр. Словник української мови в 11 томах