міщанка
МІЩА́НКА, и, ж.
Жін. до міщани́н.
– Мене прозивають міщанкою (вона була донька горожанина таки з того містечка, але тепер уже пані), а за тебе будуть говорити, що купуєш булки по два крейцарі (Л. Мартович);
Напроти доктора на лаві сидять якісь дві жінки, з вигляду крамарки або багаті міщанки (В. Гжицький);
Вигнаний, він пішов, не дуже образившись, і сказав при відході: “Я так і знав, що ви міщанка” (В. Підмогильний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- міщанка — міща́нка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- міщанка — -и. Жін. до міщанин. Великий тлумачний словник сучасної мови
- міщанка — Міща́нка, -нки, -нці; -ща́нки, -ща́нок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- міщанка — МІЩА́НКА, и, ж. Жін. до міщани́н. — Мене прозивають міщанкою (вона була донька горожанина таки з того містечка, але тепер уже пані), а за тебе будуть говорити, що купуєш булки по два крейцарі (Март., Тв. Словник української мови в 11 томах