1. Словник української мови в 11 томах

міщанка

МІЩА́НКА, и, ж. Жін. до міщани́н.

— Мене прозивають міщанкою (вона була донька горожанина таки з того містечка, але тепер уже пані), а за тебе будуть говорити, що купуєш булки по два крейцарі (Март., Тв., 1954, 190);

Напроти доктора на лаві сидять якісь дві жінки, з вигляду крамарки або багаті міщанки (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 412);

Ні, ні, моя жінка не якась там міщанка… Це в неї після війни… Це минеться (Мур., Бук. повість, 1959, 204).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. міщанка — міща́нка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. міщанка — -и. Жін. до міщанин. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. міщанка — МІЩА́НКА, и, ж. Жін. до міщани́н. – Мене прозивають міщанкою (вона була донька горожанина таки з того містечка, але тепер уже пані), а за тебе будуть говорити, що купуєш булки по два крейцарі (Л. Словник української мови у 20 томах
  4. міщанка — Міща́нка, -нки, -нці; -ща́нки, -ща́нок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)