міщанин
МІЩАНИ́Н, а, ч.
1. У дореволюційній Росії — особа, що належала до міщанства.
За панування царя Миколая 1-го на Західній Україні в одному повітовому місті жив міщанин Лемішка (Н.-Лев., І, 1956, 172);
Чути пісню було.. і в хамах заможніших міщан та ремісництва (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 115);
2. перен. Людина з обмеженими дрібновласницькими інтересами і вузьким кругозором; обиватель.
Буває й так, що на виробництві, в колективі, скрізь, де є громадський контроль, людина поводиться, нібито, бездоганно, а дома вона виявляє огидні риси міщанина (Ком. Укр., 6, 1960, 57).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- міщанин — Мешканець міста [X] Словник з творів Івана Франка
- міщанин — Від чого походить слово міщанин? Яке значення воно має тепер? Міщанин походить від польського mieszczanin – мешканець міста. Передає кілька значень. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- міщанин — міщани́н іменник чоловічого роду, істота * Але: два, три, чотири міщани́на Орфографічний словник української мови
- міщанин — Городянин, г. зн. міщух; П. обиватель, філістер, зн. салогуб. Словник синонімів Караванського
- міщанин — див. житель Словник синонімів Вусика
- міщанин — [м'ішчанин] -на, м. (на) -нов'і/-н'і, мн. -ание, -ан Орфоепічний словник української мови
- міщанин — -а, ч. 1》 У дореволюційній Росії – особа, що належала до міщанства. 2》 перен. Людина з обмеженими дрібновласницькими інтересами і вузьким кругозором; обиватель. Великий тлумачний словник сучасної мови
- міщанин — МІЩАНИ́Н, а, ч. 1. У дореволюційній Росії – особа, що належала до міщанства. За панування царя Миколая 1-го на Західній Україні в одному повітовому місті жив міщанин Лемішка (І. Нечуй-Левицький); Чути пісню було .. Словник української мови у 20 томах
- міщанин — ГОРОДЯ́НИН (мешканець міста), МІСЬКИ́Й, МІЩА́НИН, МІСТЯ́НИН. Весною, коли в Києві цвітуть каштани, веселий гомін різноголосого натовпу городян не змовкає до самої ночі (О. Словник синонімів української мови
- міщанин — Міщани́н, -на; міща́ни, -ща́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- міщанин — Міщанин, -на м. Мѣщанинъ. Не пішла б я за селянина, а пішла б я за міщанина. Чуб. III. 472. Словник української мови Грінченка