1. Словник синонімів Караванського

міщанин

Городянин, г. зн. міщух; П. обиватель, філістер, зн. салогуб.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. міщанин — Мешканець міста [X] Словник з творів Івана Франка
  2. міщанин — Від чого походить слово міщанин? Яке значення воно має тепер? Міщанин походить від польського mieszczanin – мешканець міста. Передає кілька значень. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  3. міщанин — міщани́н іменник чоловічого роду, істота * Але: два, три, чотири міщани́на Орфографічний словник української мови
  4. міщанин — див. житель Словник синонімів Вусика
  5. міщанин — [м'ішчанин] -на, м. (на) -нов'і/-н'і, мн. -ание, -ан Орфоепічний словник української мови
  6. міщанин — -а, ч. 1》 У дореволюційній Росії – особа, що належала до міщанства. 2》 перен. Людина з обмеженими дрібновласницькими інтересами і вузьким кругозором; обиватель. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. міщанин — МІЩАНИ́Н, а, ч. 1. У дореволюційній Росії – особа, що належала до міщанства. За панування царя Миколая 1-го на Західній Україні в одному повітовому місті жив міщанин Лемішка (І. Нечуй-Левицький); Чути пісню було .. Словник української мови у 20 томах
  8. міщанин — ГОРОДЯ́НИН (мешканець міста), МІСЬКИ́Й, МІЩА́НИН, МІСТЯ́НИН. Весною, коли в Києві цвітуть каштани, веселий гомін різноголосого натовпу городян не змовкає до самої ночі (О. Словник синонімів української мови
  9. міщанин — Міщани́н, -на; міща́ни, -ща́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. міщанин — МІЩАНИ́Н, а, ч. 1. У дореволюційній Росії — особа, що належала до міщанства. За панування царя Миколая 1-го на Західній Україні в одному повітовому місті жив міщанин Лемішка (Н.-Лев., І, 1956, 172); Чути пісню було.. Словник української мови в 11 томах
  11. міщанин — Міщанин, -на м. Мѣщанинъ. Не пішла б я за селянина, а пішла б я за міщанина. Чуб. III. 472. Словник української мови Грінченка