1. Словник української мови у 20 томах

набакир

НАБАКИ́Р, присл., розм.

З нахилом на один бік (перев. про головний убір).

Хвіртку мов вихром розчинило, і в загін, танцюючи, ускочив добродій в чоботях.., в картатому піджаці і брилі набакир (В. Винниченко);

Зайшов високий статний сержант у добре підігнаній шинелі, в пухнастій шапці-ушанці, хвацько одягненій набакир (П. Гуріненко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. набакир — набаки́р прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  2. набакир — присл., розм. З нахилом набік, зсунувши на одне вухо (перев. про головний убір). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. набакир — наба́кир → набакер Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. набакир — Наба́ки́р, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. набакир — НАБАКИ́Р, присл., розм. З нахилом набік, зсунувши на одне вухо (перев. про головний убір). Браво сидів він на рулі, закинувши набакир високу смушеву шапку (Стор.., І, 1957, 250); Я став носить шахтарський чуб і набакир кашкет дешевий (Сос., II, 1958, 380). Словник української мови в 11 томах
  6. набакир — Набакир и набакирь нар. Набекрень. Браво сидів, закинувши набакир смушеву шапку. Стор. Взяв набакирь писарь шапку. Г.-Арт. (О. 1861. III. 103). Словник української мови Грінченка