набакир
НАБАКИ́Р, присл., розм. З нахилом набік, зсунувши на одне вухо (перев. про головний убір).
Браво сидів він на рулі, закинувши набакир високу смушеву шапку (Стор.., І, 1957, 250);
Я став носить шахтарський чуб і набакир кашкет дешевий (Сос., II, 1958, 380).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- набакир — набаки́р прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
- набакир — присл., розм. З нахилом набік, зсунувши на одне вухо (перев. про головний убір). Великий тлумачний словник сучасної мови
- набакир — НАБАКИ́Р, присл., розм. З нахилом на один бік (перев. про головний убір). Хвіртку мов вихром розчинило, і в загін, танцюючи, ускочив добродій в чоботях.., в картатому піджаці і брилі набакир (В. Словник української мови у 20 томах
- набакир — наба́кир → набакер Лексикон львівський: поважно і на жарт
- набакир — Наба́ки́р, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- набакир — Набакир и набакирь нар. Набекрень. Браво сидів, закинувши набакир смушеву шапку. Стор. Взяв набакирь писарь шапку. Г.-Арт. (О. 1861. III. 103). Словник української мови Грінченка