набат
НАБА́Т, у, ч., ритор.
1. На знак якого-небудь нещастя (пожежі, нападу ворогів і т. ін.) сигнал тривоги, що подається ударами дзвона.
Ніби скрикнули вмить дружним набатом паровози на станції (П. Козланюк);
// перен. Посилене звертання уваги суспільства на яку-небудь небезпеку; тривога.
Над широким проспектом Свободи, проспектом Націй [в НДР], де в трьох братських могилах поховано тисячі замучених в'язнів, тривожно лунає набат (з газ.).
2. заст. Великий барабан або пристрій, у який били на знак тривого чи яким сповіщали про небезпеку.
Тулумбаси були різних розмірів. У найбільші з них били одночасно вісім чоловік. Їх називали ще набатом і тримали лише в Запорізькій Січі (з наук.-попул. літ.);
Щось дуже тьохнуло в серці, швиденько зняв [государ] з аналоя срібний набат, затряс ним (О. Ільченко).
Значення в інших словниках
- набат — наба́т іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- набат — -а, ч. 1》 Старовинна російська назва великого барабана. 2》 Дзвін великого розміру, який застосовувався для подання сигналу тривоги (сполоху). 3》 Звук такого дзвону. Дзвонити (бити) в набат — скликати громаду до майдану. Великий тлумачний словник сучасної мови
- набат — Сполох Словник чужослів Павло Штепа
- набат — (від араб. набаут — барабанний бій) — 1. Давньоруський ударний інструмент, подібний до величезної литаври. Використовувавсяу військовій справі для подання сигналів та залякування ворогів. 2. Великий дзвін, яким били на сполох. Словник-довідник музичних термінів
- набат — НАБА́Т, у, ч., ритор. Сигнал тривоги у випадку якого-небудь нещастя (пожежі, нападу ворогів і т. ін.), що подається ударами дзвона. *У порівн. Словник української мови в 11 томах