1. Словник української мови у 20 томах

набачити

НАБА́ЧИТИ, чу, чиш, док., кого – що, розм.

1. Придивляючись до кого-, чого-небудь, помітити, побачити.

Всюди він [Карпо], ця нахабна фізіономія. Набачить – і доносить ординаторові (М. Хвильовий);

Вони [Василь і Ярина] одружилися. Село гомоніло, дивувалося. Що він там набачив? – пащекували баби (О. Бердник).

2. Те саме, що наба́читися.

[Деві:] Якби ви коли почули, як стане дядько правити про бали, комедії та всякі маскаради, що він набачив по світах. Ото є що послухать! (Леся Українка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. набачити — наба́чити дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. набачити — док., постерегти, помітити, побачити, зауважити, угледіти, назирити, забачити; (багато) набачитися, надивитися. Словник синонімів Караванського
  3. набачити — -чу, -чиш, док., перех., розм. 1》 Звернути увагу на кого-, що-небудь; помітити, побачити. 2》 Те саме, що набачитися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. набачити — НАДИВИ́ТИСЯ на кого-що, кого, чого (багато побачити чогось, часто зустрічатися в житті з ким-, чим-небудь), НАБА́ЧИТИСЯ кого, чого, розм., НАБА́ЧИТИ кого, чого, розм. рідше, НАГЛЯДІ́ТИСЯ кого, чого, на кого-що, розм., НАВИДА́ТИСЯ кого, чого, розм. рідше. Словник синонімів української мови
  5. набачити — НАБА́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех., розм. 1. Звернути увагу на кого-, що-небудь; помітити, побачити. Одного разу, прибираючи дякову "світлицю", Тарас набачив у дяка грубий зшиток синього паперу (Вас., II, 1959, 362); Лаврик ще спить.. Словник української мови в 11 томах
  6. набачити — Набача́ти, -ча́ю, -єш сов. в. набачити, -чу, -чиш, гл. Примѣчать, примѣтить, замѣтить. Пішли салдати колядувать та й набачили, шо у сінях під стріхою сало висить. Мнж. 108. Хома ходив, витріщав баньки, ніяк не набачить шкапи. Рудч. Ск. II. 175. Словник української мови Грінченка