набачений
НАБА́ЧЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до наба́чити;
// у знач. прикм. Який набачився чого-небудь.
Водіям у надмірній сентиментальності не дорікнеш. Народ усього набачений (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me