1. Словник української мови у 20 томах

набачений

НАБА́ЧЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до наба́чити;

// у знач. прикм. Який набачився чого-небудь.

Водіям у надмірній сентиментальності не дорікнеш. Народ усього набачений (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. набачений — наба́чений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. набачений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до набачити. Великий тлумачний словник сучасної мови