набелькотати
НАБЕЛЬКОТА́ТИ, очу́, о́чеш, НАБЕЛЬКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док., що і без прям. дод., розм.
Наговорити чого-небудь незрозуміло або багато.
Ти не подумай, що мене так вразив цей плохенький доктор Еріксон. Це я все набелькотіла зі злості (Ю. Андрухович).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- набелькотати — набелькота́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- набелькотати — Набелькота́ти, -чу́, -чеш гл. 1) Набормотать, наговорить невнятно. 2) Наболтать, наговорить много. Словник української мови Грінченка