набелькотати
Набелькота́ти, -чу́, -чеш
гл.
1) Набормотать, наговорить невнятно.
2) Наболтать, наговорить много.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- набелькотати — набелькота́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- набелькотати — НАБЕЛЬКОТА́ТИ, очу́, о́чеш, НАБЕЛЬКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док., що і без прям. дод., розм. Наговорити чого-небудь незрозуміло або багато. Ти не подумай, що мене так вразив цей плохенький доктор Еріксон. Це я все набелькотіла зі злості (Ю. Андрухович). Словник української мови у 20 томах