1. Словник української мови у 20 томах

набридлий

НАБРИ́ДЛИЙ, а, е.

Який набрид.

Марія змахнула хвартухом набридлу сльозу і боязко озирнулася до вікна (В. Кучер);

Над морем шугає пронизливий вітер і висвистує набридлу пісню (А. Хижняк);

Почесних гостей проводжають, набридлих – випроводжають (прислів'я).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. набридлий — набри́длий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. набридлий — Насточортілий, огидлий, осточортілий, ок. зосоружілий. Словник синонімів Караванського
  3. набридлий — -а, -е. Який набрид. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. набридлий — НАБРИ́ДЛИВИЙ (який набридає своєю одноманітністю, частою повторюваністю, тривалістю тощо), ДОКУ́ЧЛИВИЙ, НАДОКУ́ЧЛИВИЙ, ОБРИ́ДЛИВИЙ, НАСТИ́РЛИВИЙ, НАСТИ́РНИЙ, НАДОЇ́ДЛИВИЙ розм. Словник синонімів української мови
  5. набридлий — НАБРИ́ДЛИЙ, а, е. Який набрид. Марія змахнула хвартухом набридлу сльозу і боязко озирнулася до вікна (Кучер, Пов. і опов., 1949, 9); Над морем шугає пронизливий вітер і висвистує набридлу пісню (Хижняк, Килимок, 1961, 3). Словник української мови в 11 томах