1. Словник української мови у 20 томах

навал

НАВА́Л, у, ч.

1. Дія за знач. навали́ти, нава́лювати 1, 2, 4.

Грубі камінні брили стирчать серед водопаду, покриті білою піною, і видержують сотні літ навал фаль [хвиль] (І. Франко).

2. Нагромадження чого-небудь у великій кількості; купа, куча.

О, він проб'є навали крижані, Обійде льодові пливучі гори!.. (М. Руденко);

* Образно. Звучали трембіти в небеса, горіли свічі, голосили жінки, а серед навалу всіх тих звуків, мов труба, гримів дикий голос Юраша (Г. Хоткевич).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. навал — нава́л іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. навал — -у, ч. 1》 Дія за знач. навалити, навалювати 1), 2), 4). 2》 Нагромадження чого-небудь у великій кількості; купа, куча. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. навал — (криги) натиск, (праці) купа, гора Словник чужослів Павло Штепа
  4. навал — КУ́ПА (велика кількість чогось складеного, насипаного в одному місці), ГОРА́ підсил., КУЧУГУ́РА розм., КУПИ́НА розм., ГУ́РА діал., СТРОПА́ діал.; КАГА́Т (перев. овочів, прикритих зверху соломою, землею); БУРТ, БУ́РТА діал. Словник синонімів української мови
  5. навал — НАВА́Л, у, ч. 1. Дія за знач. навали́ти, нава́лювати 1, 2, 4. Грубі камінні брили стирчать серед водопаду, покриті білою піною, і видержують сотні літ навал фаль [хвиль] (Фр., VIII, 1952, 194). 2. Нагромадження чого-небудь у великій кількості; купа, куча. Словник української мови в 11 томах
  6. навал — Навал, -лу м. 1) Напоръ воды. Іде він, аж люнув страшенний сплав, ріка, ніби море, шуміє, а повінь все гірше бутніє; приходить на місце, де міст стояв, а навал і в'язи, і міст урвав. Федьк. Поезії. І. 91. 2) Наклонъ (стоящаго столба). Волч. у. Словник української мови Грінченка