навала

НАВА́ЛА, и, ж.

1. Вторгнення ворожих військ у яку-небудь країну, на якусь територію.

Протягом X –XIII ст. слов'янські поселення на середній і нижній Наддністрянщині зникають у зв'язку з навалою угров та печенігів (з наук. літ.);

Не раз лихі навали Наші предки зазнавали (М. Упеник);

Народ хотів бачити своїх оборонців від спустошливих навал турків і татар саме саме такими хоробрими, нездоланними, всемогутніми (з наук.-попул. літ.);

* Образно. Це був справжній бій: навала довгоносиків не вщухала ні на мить (М. Руденко).

2. Полчища озвірілих ворожих військ.

В XIII віці на руські землі вдерлася страшна монголо-татарська навала (М. Бажан);

Я згадую тяжкі воєнні дні. Коли на нас фашистська йшла навала... (І. Нехода).

3. перен. Інтенсивний вплив чого-небудь, дія на когось, щось.

Гордий[слідчий] докладав зусиль, ловлячи Андрія на різних іменах, вигаданих ним фактах, намагаючись Андрія застрашити приголомшуючими речами, розраховуючи на те, що людина під навалою тих вигаданих фактів впаде у відчай і розкаже вже невигадане, те, що вона має за душею (І. Багряний);

Через те, що сила багатьох впливів переважає адаптаційні можливості нервової системи людини, а її власний захист мозку неспроможний протистояти цій навалі, то емоції сприяють виникненню захворювань невротичних і психоматичних (з наук.-попул. літ.);

Завдяки деяким заходам на певний час вдається захистити продовольчий ринок від навали безтоварних грошей (з газ.).

4. розм. Велика кількість людей; ватага, натовп.

Купатися вп'ятьох хлопчача йшла навала (М. Бажан);

На похорон припливла така навала людей, утворилася така тіснява, що Орест, якому здавалося, що він стоїть осторонь, опинився серед самої гущі (Ірина Вільде);

Народ хотів бачити своїх оборонців від спустошливих навал турків і татар саме такими – хоробрими, нездоланними, всемогутніми (з наук.-попул. літ.);

* Образно. З усієї безладної навали думок, настроїв, фактів Обушний вибирав найзначніше, і в його уяві вимальовувалася безрадісна картина (І. Кириленко).

5. у знач. присл. нава́лою. Швидко й у великій кількості.

Уночі схлюпнулось море темне, тумани навалою пливуть (Н. Забіла);

Хіба могли ми тоді думати-гадати, що такою страшною навалою на нас насунеться лихо (О. Іваненко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. навала — (раптовий похід великої сили) напад, заст. нашестя. Словник синонімів Полюги
  2. навала — нава́ла іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. навала — НАВАЛА – НАВАЛ Навала. Вторгнення ворожих військ; полчища завойовників тощо: ворожа навала, золотоординська навала, фашистська навала. Навал, -у Нагромадження чогось; велика купа чого-небудь: крижані навали. Літературне слововживання
  4. навала — Напад, зап. вторгнення, нашестя, р. потопа, з. нахід, кн. інвазія. Словник синонімів Караванського
  5. навала — див. багато; ватага Словник синонімів Вусика
  6. навала — [навала] -лие, д. і м. -л'і Орфоепічний словник української мови
  7. навала — -и, ж. 1》 Вторгнення ворожих військ у якусь країну, на якусь територію. 2》 Полчища озвірілих ворожих військ. 3》 розм. Велика кількість людей; ватага, натовп. 4》 у знач. присл. навалою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. навала — ВІ́ЙСЬКО (сукупність озброєних загонів, військових підрозділів), А́РМІЯ, СИ́ЛИ (СИ́ЛА рідше) з означ., ПОЛКИ́ мн., поет., РАТЬ іст., поет., ДРУЖИ́НА іст., поет., ПОТУ́ГА заст.; ЗБРО́ЙНІ СИ́ЛИ (держави); ВО́ЇНСТВО, ПО́ЛЧИЩЕ, НАВА́ЛА, ОРДА́ зневажл. Словник синонімів української мови
  9. навала — НАВА́ЛА, и, ж. 1. Вторгнення ворожих військ у якусь країну, на якусь територію. Страждання українського народу, викликані зрадливою навалою німецьких фашистів, ще більше укріпили у чесних людей почуття патріотизму (Панч, В дорозі, 1959, 248)... Словник української мови в 11 томах