навалений

НАВА́ЛЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до навали́ти 1, 2, 4.

Я мусив обминати цілі гори різнородного грузу, балок, вапна і каміння, що навалені тут серед вулиць (М. Коцюбинський);

Траншея являла жахливе видовище. Це була якась суміш глини, кривавого лахміття і навалених в різних позах людських трупів (О. Гончар);

// у знач. прикм.

І раптом, при непевнім вогні ватри, що хитаючись, висував контури нававленого лому, .. я побачив його мого предка з-перед тисячоліть, тільки дуже далеких (І. Кириленко);

// нава́лено, безос. пред.

В кожнім льоху навалено було стільки бочок і барил, що трудно було й повернутися (М. Старицький);

На канапі купою навалено мерзлої білизни (А. Головко).