навалений

НАВА́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до навали́ти 1, 2, 4.

Я мусив обминати цілі гори різнородного грузу, балок, вапна і каміння, що навалені тут серед вулиць (Коцюб., II, 1955, 402);

Траншея являла жахливе видовище. Це була якась суміш глини, кривавого лахміття і навалених в різних позах людських трупів (Гончар, III, 1959, 61);

// У знач. прикм.

Обійшов [Курбала] бурт наваленої руди і, оглядаючи місцевість, попростував до гори (Досв., Вибр., 1959, 201);

// нава́лено, безос. присудк. сл.

В кожнім льоху навалено було стільки бочок і барил, що трудно було й повернутися (Стар., Облога.., 1961, 78);

На канапі купою навалено мерзлої білизни (Головко, II, 1957, 563).