навала

НАВАЛА – НАВАЛ

Навала. Вторгнення ворожих військ; полчища завойовників тощо: ворожа навала, золотоординська навала, фашистська навала.

Навал, -у Нагромадження чогось; велика купа чого-небудь: крижані навали.

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

навала — (раптовий похід великої сили) напад, заст. нашестя. Словник синонімів Полюги
навала — нава́ла іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
навала — Напад, зап. вторгнення, нашестя, р. потопа, з. нахід, кн. інвазія. Словник синонімів Караванського
навала — див. багато; ватага Словник синонімів Вусика
навала — [навала] -лие, д. і м. -л'і Орфоепічний словник української мови
навала — -и, ж. 1》 Вторгнення ворожих військ у якусь країну, на якусь територію. 2》 Полчища озвірілих ворожих військ. 3》 розм. Велика кількість людей; ватага, натовп. 4》 у знач. присл. навалою. Великий тлумачний словник сучасної мови
навала — НАВА́ЛА, и, ж. 1. Вторгнення ворожих військ у яку-небудь країну, на якусь територію. Протягом X –XIII ст. слов'янські поселення на середній і нижній Наддністрянщині зникають у зв'язку з навалою угров та печенігів (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
навала — ВІ́ЙСЬКО (сукупність озброєних загонів, військових підрозділів), А́РМІЯ, СИ́ЛИ (СИ́ЛА рідше) з означ., ПОЛКИ́ мн., поет., РАТЬ іст., поет., ДРУЖИ́НА іст., поет., ПОТУ́ГА заст.; ЗБРО́ЙНІ СИ́ЛИ (держави); ВО́ЇНСТВО, ПО́ЛЧИЩЕ, НАВА́ЛА, ОРДА́ зневажл. Словник синонімів української мови
навала — НАВА́ЛА, и, ж. 1. Вторгнення ворожих військ у якусь країну, на якусь територію. Страждання українського народу, викликані зрадливою навалою німецьких фашистів, ще більше укріпили у чесних людей почуття патріотизму (Панч, В дорозі, 1959, 248)... Словник української мови в 11 томах