1. Словник української мови у 20 томах

навербований

НАВЕРБО́ВАНИЙ, а, с.

Дієпр. пас. до навербува́ти.

До Донбасу їхала група молоді, навербованої для відбудови всесоюзної кочегарки (Ю. Яновський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. навербований — навербо́ваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. навербований — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до навербувати. || навербовано, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. навербований — Навербо́ваний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. навербований — НАВЕРБО́ВАНИЙ, а, с. Дієпр. пас. мин. ч. до навербува́ти. До Донбасу їхала група молоді, навербованої для відбудови всесоюзної кочегарки (Ю. Янов., Мир, 1950, 97). Словник української мови в 11 томах