1. Великий тлумачний словник сучасної мови

навербований

навербо́ваний

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до навербувати.

|| навербовано, безос. присудк. сл.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. навербований — навербо́ваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. навербований — НАВЕРБО́ВАНИЙ, а, с. Дієпр. пас. до навербува́ти. До Донбасу їхала група молоді, навербованої для відбудови всесоюзної кочегарки (Ю. Яновський). Словник української мови у 20 томах
  3. навербований — Навербо́ваний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. навербований — НАВЕРБО́ВАНИЙ, а, с. Дієпр. пас. мин. ч. до навербува́ти. До Донбасу їхала група молоді, навербованої для відбудови всесоюзної кочегарки (Ю. Янов., Мир, 1950, 97). Словник української мови в 11 томах