навергати
НАВЕ́РГА́ТИ, ве́рга́ю, ве́рга́єш, док., кого, розм.
Те саме, що наки́дати.
Хоч побити ми можем тебе, каміняччя навергавши силу, але ж тим тільки вищу тобі і міцнішу насиплем могилу (Леся Українка);
* Образно. То ж і хата його осміхається вікнами до сонця. І хлів, і повітка – його. Диви, навергав Василь однією рукою! (Ю. Мушкетик).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- навергати — наве́рга́ти дієслово доконаного виду накидати розм. Орфографічний словник української мови
- навергати — -вергаю, -вергаєш, док., перех., розм. Те саме, що накидати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- навергати — НАВЕ́РГА́ТИ, ве́рга́ю, ве́рга́єш, док., перех., розм. Те саме, що наки́дати. Хоч побити ми можем тебе, каміняччя навергавши силу, але ж тим тільки вищу тоб і і міцнішу насиплем могилу (Л. Укр., І, 1951, 390); *Образно. Словник української мови в 11 томах