1. Словник української мови в 11 томах

навергати

НАВЕ́РГА́ТИ, ве́рга́ю, ве́рга́єш, док., перех., розм. Те саме, що наки́дати.

Хоч побити ми можем тебе, каміняччя навергавши силу, але ж тим тільки вищу тоб і і міцнішу насиплем могилу (Л. Укр., І, 1951, 390);

*Образно. То ж і хата його осміхається вікнами до сонця. І хлів, і повітка — його. Диви, навергав Василь однією рукою! (Мушк., Серце.., 1962, 8).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. навергати — наве́рга́ти дієслово доконаного виду накидати розм. Орфографічний словник української мови
  2. навергати — -вергаю, -вергаєш, док., перех., розм. Те саме, що накидати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. навергати — НАВЕ́РГА́ТИ, ве́рга́ю, ве́рга́єш, док., кого, розм. Те саме, що наки́дати. Хоч побити ми можем тебе, каміняччя навергавши силу, але ж тим тільки вищу тобі і міцнішу насиплем могилу (Леся Українка); * Образно. То ж і хата його осміхається вікнами до сонця. Словник української мови у 20 томах